6 січня 1938 року у селі Рахнівка  Гайсинського району  Винницької                    області  народився  Василь  Стус.

    В переддень його дня народження, 5 січня, в приміщенні Ланчинської міської бібліотеки для дорослих, провідним методистом КЗК «Центр культури і дозвілля» Марією Попович проведено годину пам’яті.  Присутні мали можливість дізнатися про випробування, що підкинуло Стусу життя, крізь які він пройшов з гордо піднятою головою, не втративши ані крихти своєї гідності. 

Василь Стус - поет рідкісного таланту, який обрав долю борця. Із сорока семи років життя тринадцять  провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. «То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям», – писав про нього Євген Сверстюк. Тому значення Василя Стуса більше, аніж талановитого поета, публіциста, перекладача й літературознавця. Він був і залишається «голосом сумління у світі розхитаних і розмитих понять  честі,  правди,   порядності».

     Поет жив, творив і загинув, щоб український народ мав те, на що заслуговує — Свободу, Незалежність, Право на рідну мову, Історичну пам’ять, Самобутню культуру.