Історична довідка Ланчина

Ланчин… Мальовниче селище, що розкинулось біля підніжжя Карпат, на берегах швидкоплинного Прута. Одне з найстаріших поселень, що відоме в усій тодішній окрузі за даний природою щедрий дар – сіль, поклади якої були дуже потужні.

Перша письмова згадка про Ланчин припадає на 1241 рік (Петро Сіреджук), хоча воно як село існувало набагато раніше. Щодо його назви точної інформації в документах немає. Існує кілька версій про походження селища. Перша з них: Ланчин походить від двох слів «лан» і «чинити», тобто розчищувати від чогось. Іншу версію висуває Степан Пушик, який вважає, що першоджерелом назви є дочка угорського короля Бели, дружина галицького князя Михайла Володимировича – Ланка, в честь якої й назвали наше селище. Є припущення, які зазначають, що поселення на території Ланчина існували і в часи Київської Русі. Однак перша згадка в письмових джерелах зустрічається у 1400 році (історик-краєзнавець Грабовецький В)

ХІУ століття- це період коли західно-українські землі входили до складу Польщі. Тому село перейшло у власність польських панів. Відомо, що у першій половині ХУ ст. основним власником маєтків на території Ланчина був

поляк Максим. Він також займав посади у судових органах.

У архівних документах за 1595 рік зустрічаємо згадку про місто Ланчин, що на той час було аграрним. Більша частина його жителів займалася сільським господарством, скотарством, та звичайно ж, видобуванням солі. У 1939 році Ланчинське родовище було найпотужнішим на Гуцульщині (тут видобували 7200 т кухонної солі).

В середині ХІХ ст. на території Ланчина було збудовано сільзавод, який працював до другої світової війни. Крім сільзаводу на території Ланчина існували три млини, дві олійниці. Джерела свідчать про те, що в 1791 році було відкрито школу, оскільки ця школа була організована церквою її функціонування залежало від останньої. Більш стабільно школа працювала у ХІХ ст. А в 1904 році було збудовано нове приміщення школи, яке збереглось до нинішнього дня – це «Червона школа».

Дещо змінилось життя в Ланчині після встановлення більшовицької влади. Оскільки Ланчин став районним центром, було розширено соціально-культурну сферу, зокрема побудовано клуб, бібліотеку. В 1957 році збудували приміщення середньої школи, відкрили лікарню.

Змінилось село за останні десятиліття. Ланчин став селищем міського типу.

У селищі Ланчин є 59 вулиць загальною протяжністю 75 км, з них 3 – асфальтовані. Селище майже повністю газифіковане, частково освітлено. Населення Ланчина складає 8139 чоловік, територія - 2789.4 га, площа населеного пункту – 2004.3га, с/г угіддя -1304,66, рілля – 681,72, ліси і інші лісовкриті площі – 137,59, забудовані землі – 396,92, ставки -10,6. Відстань до районного центру шосейним шляхом – 18 км, залізницею -24 км.

В даний час виховання підростаючого покоління взяли на себе дитячий садок “Ромашка”, загальноосвітні школи І-ІІІ та І-ІІ ступенів; дитяча музична школа прививає любов до музики та співу; Будинок дитячої та юнацької творчості опікується юними талантами в різних галузях. Яскравим та надзвичайно талановитим гуртком у ЦДЮТ є танцювальний колектив «Сонечко». Нещодавно танцювальний колектив «Сонечко», яким ось уже 10 років успішно керує Уляна Ярославівна Тимінська, запросили взяти участь у ІІІ Всеукраїнському благодійному фестивалі-конкурсі дитячо-юнацької творчості «Квітуча Україна» в рамках проекту «Безхмарне небо для дітей», який проводився в Києві. Завдяки сприянню районного відділу освіти та підтримці батьків, діти поїхали в столицю та отримали пам’ятні призи та заслужені нагороди, серед яких—Кубок за І місце у ІV віковій категорії.

Діти виступали на сценах Львова, Києва, Харкова, де здобули ряд нагород. А в Чехії у Празі отримали 3-є призове місце. Крім того юні артисти побували у Відні, Берліні, Польщі, Тепліце та в інших містах Європи.

У селищі працюють дві бібліотеки. Завжди кваліфіковану допомогу нададуть у поліклініці та лікарні.

Парафіяни селища відвідують дві церкви: православну - чудо Архистратига Михаїла та греко-католицьку - Зіслання Святого Духа.

Не забувають ланчинці й героїв, уродженців селища, що склали голови за щасливе сьогодення. Це в пам’ять про них насипані могили, на яких відправляються поминальні панахиди. Вінки вдячності кладуть до погруддя Ю. Шкрумеляка, поета Січового стрілецтва та на могилі учасника Революції Гідності та Героя Небесної Сотні Василя Шеремета, який помер на Майдані в місті Києві 04.03.2014 році та похований в селищі Ланчин.

Гордимося ми земляками, що прославляють селище у різних галузях: лікарі й вчителі, художники й архітектори, авіатори й будівники, хлібороби й економісти.

Із Ланчина вийшло багато визначних людей: Юрій Шкрумеляк – поет, Василь Андрушко художник. Значне місце у культурному житті селища відіграє Ярема Оленюк – художник.

Завітавши до Ланчина, залишаєшся враженим спорудою «Червоної школи», її місцем розташування, звідки відкривається мальовнича панорама на річку Прут. «Червоною» школу назвали тому, що в 1905 році її побудували із червоної цегли. У ній вчителі-поляки навчали грамоти українських дітей. Серед багатьох інших навчався український журналіст, поет, перекладач і дитячий письменник, січовий стрілець Юрій Шкрумеляк.

До нашого часу будівля зберегла свою історичну цінність, але в зв'язку з важким періодом 20 століття та піддаванню багатолітнім негативним природнім факторам дана споруда зазнавала пошкоджень. Перший крок до порятунку будівлі зроблено в 2012 році, перекрито дах. На даний час частина будівлі відремонтована та передана під приміщення селищної ради, а в другій частині планується створення краєзнавчого музею в якому буде згадка про історію Ланчина та висвітлюватимуться біографічні дані не тільки Юрія Шкрумеляка, а й усіх інших видатних вихідців селища.

Виконавчий комітет Ланчинської селищної ради налічує 15 осіб. До складу селищної ради обрано 20 депутатів. Створено й активно працюють 4 постійні депутатські комісії.

До Надвірнянської районної ради обрано 1 депутата, 1 – до обласної ради, жителів селища.

Особливість роботи полягає в ініціативах селищного голови, який спільно з депутатським корпусом та членами виконкому зосереджує увагу на розв’язанні основних проблем селища.