ГАСЬКО Василь Михайлович

Фото без опису

ГАСЬКО ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ народився 22 січня 1972 року в селищі Ланчин.

У 1979-1989р.р. навчався у Ланчинській ЗОШ-I-III ступеня. Вчився добре, був товариським, відвідував спортивні секції.

Одночасно навчався у музичній школі, грав на трубі.

Часто з друзями ходив у походи в гори, в ліс. Любив природу і купатися у річці Прут.

Сам себе готував до служби в армії. У старших класах займався фотографією.

Після закінчення школи навчався у професійно-технічному училищі № 13 у м. Івано-Франківську і здобув професію радіотехніка.

Відразу після закінчення профтехучилища був призваний в армію, морфлот, морська піхота, де відслужив майже три роки, в Криму.

З армії частенько писав додому листи, цікавився рідними та друзями.

Після армії, залишився працювати в Криму. Набув професії: електрика, кранівника, шофера, будівельника.

У 1994 році народився син, якого після смерті дружини, виховували Василеві батьки.

А Василь поїхав у Чехію, де працював 16 років.

Після повернення з Чехії сам добровільно пішов у військкомат, підписав контракт на службу у 10 гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс» і був направлений на військові навчання у м. Яворів на 2 місяці.

Після навчання брав участь в АТО/ООС, а після повномасштабного вторгнення воював на Сході України.

Василь мав звання молодшого сержанта, командир автомобільного відділення підвозу боєприпасів,взвод забезпечення артилерійського дивізіону в/ч А4267.

Побратими любили і поважали Василя.

У телефонних розмовах запевняв, що «все буде добре, мамо, кулі мене не беруть». Після трьох років перебування на війні і важких випробувань, Василь тяжко захворів. Воїни спали на снігу, коли розбомбили їх бліндажі, тож здоров’я було підірване.

21 червня 2023 року Василь Гасько помер у госпіталі в Коломиї під час відпустки.

За мужність Василь Гасько нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У воїна залишився дорослий син, мама, тато і сестра.

Похований Василь Гасько у Ланчині.

Пам’ятну дошку встановлено у Ланчинському ліцеї.

Йому назавжди 51…

Спогади матері Марти Дмитрівни:

«Перед призовом в армію Василь захворів і лікувався в Надвірнянській районній лікарні. Лікар сам запропонував, що видасть довідку про хворобу, і Василю дадуть відстрочку. Проте син категорично відмовився, бо не захотів лишатися ще на рік від свої хлопців. Він пішов у армію.»

Вірш-присвята воїну Василю Гаську

Червень полуниці сипле щедро в жмені,
І так пахне липа... Батьку рідний, нене!
Хіба гріх тяжкий це, а чи то провина,
Що любив я волю й рідну Україну?

Не ридайте, мамо! Не тужіть так, тату!
Рідну Україну йшов я захищати.
Воював на Сході за наш дім, родину...
Я вам замість себе залишаю сина.

Ой не плач, сестричко, пригадай, як двоє
Гралися малими разом із тобою...
Як за штриков * пасли білі-білі гуси,
Рвали спілі вишні в нашої бабусі.

Не забудьте, рідні... Пам’ятай же, сину:
З ворогом "на ви" йшов, бився до загину.