Пам'яті Юрія МАЦЮКА

МАЦЮК Юрій Васильович, народився 12 квітня 1997 року  в  селищі  Ланчин.

Призваний на військову службу 01 березня 2022 року відданий Військовій присязі та вірний народу Вкраїні, мужньо виконував військовий обов’язок, у званні заступник командира бойової машини - навідник оператор 1 десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 2 батальйону морської піхоти військової частини А 2802 молодший сержант.

Знову російські загарбники жорстоко обірвали молоде життя...  03 серпня 2024 року під час виконання завдання в районі населеного пункту Тихе, Харківської області, внаслідок скиду боєприпасу із ворожого БпЛА по позиції ПВ «СОВА» отримав поранення несумісне з життям.
Навіки 27, навіки в строю, надійний побратим, брат, син, чоловік та батько…

Спогади сусідки Ірини Гресько: «Словами важко загоїти в серці болючу рану втрати.

Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе родини та схиляємо голову в глибокій скорботі.

    Мені перед очима збігли роки життя: наш "зарінок", Юра маленький ..., підліток ..., дорослий…, заробітки... і у вухах слова "Тьотя Іра ходіть їсти, попробуєте, що я приготував…». Завжди усміхнений, добродушний, щирий, гарно вихований. Спочивай з Богом, Юрасику. 

Вічна пам'ять! Царство небесне!»

Йому назавжди   27… 

Памʼяті Героя Мацюка Юрія

Кривавими слізьми на сході вмилось сонце,

Небо на заході заплакало тужливо...

Чому постукала так рано смерть в віконце?

...Тобі з небес приніс вже Ангел крила.

Війна трагічно розписала долю:

Останній бій-і серед янголів душа.

До серця більше не пригОрнеш доню,

Дружину молоду, що вже вдова...

Завжди усміхнений,

привітний,щирий.

Приїхав з закордону захищати Україну,

Бо патріота кров текла у твоїх жилах:

Присязі вірний- до загину.

Вмить батько постарів та посивіла мати.

В день смерті сина їх закінчилось життя...

А до світлини доня тягне рученята...

...На серці та душі -одна журба.

Був добрим другом та хорошим сином,

Надійним та чудовим братом,

Сміливим ,мужнім побратимом,

Найкращим чоловіком й татом.

Тепер ти там,куди не написати,

Нема доріг,щоб повернутись з раю,

З небес нас будеш захищати:

Як Ангел,бо Герої не вмирають.

Автор Любов Голіней-Іванюк

Вірш-присвята пам"яті молодшого сержанта Мацюка Юрія Васильовича,

який загинув 3 серпня 2024 року, захищаючи Україну від російських загарбників

***

Безкрає море болю, сліз гірких,

Бо знов загинув молодий козак.

Сміливий, мужній воїн був із тих,

Котрі давно не відчували страх.

Більш, ніж два роки пекла на війні,

Зморили спека і рясні дощі...

Під звуки вибухів сильнішав і мужнів.

Страждання стали шрамами душі.

Такий привітний, рідним дорогий...

Присязі вірний України син.

Життя його забрали вороги.

Прилине до матусі тільки в сни.

Коли дзвонив — про донечку питав.

Про зустріч мріяв, поки був живий.

Яке болюче слово "сирота"!

Як важко пережити все вдові!

Вже не подзвонить. Горе це без меж.

Розлуки біль серця пече вогнем.

Ридають рідні, вірні друзі теж.

Цей сум стає сильнішим з кожним днем.

Дотримав слово. Все зробив, що зміг,

Так як відважний, справжній чоловік.

За Україну у бою поліг,

Про нього пам"ять житиме повік.

09.08.2024

Автор М. Яновська

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ УКРАЇНИ!

Чорну хустку вдягнуло село:

Біль такий, наче молот у груди.

В двадцять сім твоє сонце зайшло,

на колінах стрічають люди.

Море квітів встелили твій шлях,

Теплим воском ридає свіча.

Майорить синьо-жовтий стяг.

Спокій вже віднайшла душа.

Я пішов...відпусти мене, мамо,

Вибач, тату, за скроні срібні.

смерть підкралась підступно, зухвало...

Пам'ятайте: я поруч, рідні.

Посміхнуся до вас ясним сонечком,

Обійму вітерцем грайливо.

Поцілую промінчиком донечку

Та кохану свою дружину.

Автор Любов Голіней Іванюк

Вірш-присвята пам’яті Юрія Мацюка

«Мамо, я вже їду, на щиті,

Тримайся тату, донечко й дружино.

Я так любив Вас, мої дорогі

Та жаль, в бою я вже загинув.

Не так хотілось їхати додому.

Не так, ріднесенькі мої, не так.

Тепер уже у домі я новому».

Погинув в полі - молодий юнак.

Усміхнений і щирий, вірний син,

Пішов Він добровольцем захищати.

У матері він був такий один.

Найкращий, каже сЕстра - БРАТЕ!

Чому ж так швидко, ти пішов від нас

Тобі ще тільки жити й жити

Хотілось, щоби мирний настав час

А сталось так, що не могли і уявити. 

Автор  Юрій Гресько

Хіба так може плакати весна:

холодним снігом та дощем, як лід?

То плачуть разом з Богом небеса:

Найкращий України гине цвіт.

Говорять, що Герої не вмирають -

Про них у серці пам'ять назавжди...

А ви скажіть це, вбитій горем, мамі,

Яка не бачить світу  за слізьми.

Закрила сонечко ясне чорна хустина:

Ховати сина - нема гірше муки...

Для нас - Герой, для матері-дитина.

До Бога в розпачі й молитві зносить руки.

Від залпу пострілів здригнулось небо,

Біля могили прапори шумлять.

Їй нагород та почестей не треба -

Їй зараз сина міцно б обійнять...

Народжує земля  мужніх Героїв,

На жаль, і  забирає їх земля.

Вони до рук своїх узяли зброю-

Щоб більше так не плакала весна.

             Автор Любов Голіней