Фото без опису

СОКУР Михайло Миколайович народився 15 серпня 1990 року в селищі Ланчин. З 1997 по 2008 роки навчався в Ланчинська ЗОСШ.

Розвідник, помічник гранатометник 4 розвідувальної групи СП, 13 роти СП 4 загону СП.

Загинув 04 січня 2025 року під час виконання бойового завдання,  в районі ведення бойових дій біля населеного пункту  Тихе, Чугуївського району Харківської області.

Похований з військовими почестями 18 січня 2025 року в селищі Ланчин.

Залишилися бабуся, брати Роман та Юрій.

Фото без опису

Фото без опису

Фото без описуФото без опису

Фото без опису

Вірш-присвята пам'яті Сокура Михайла Миколайовича, воїна, який загинув, захищаючи українську землю від російських загарбників

***

Його любили друзі-побратими.

Козак безстрашний, родом із Карпат.

Був добрим, щедрим і ділився з ними,

Бо завжди воїн воїну, як брат.

Сміливий, сильний, мужній і завзятий,

На Слобожанщині його останній бій.

У домовині внука зустрічати

Нестерпно важко, бо ще молодий.

Бабусина надія і опора...

Та хто ж водиці їй подасть тепер?

Надіялась, що внук приїде скоро.

А, може, в середу чи вдосвіта в четвер...

Не побіжить хитким мостом над Прутом,

Не піде в гори, в смерековий ліс.

Нам воїна ніколи не забути,

З маленького у Ланчині він ріс.

Душа невинна до небес злетіла.

За рідний край своє життя віддав.

Зима ця чорна, не сліпучо-біла,

Бо хазяйнують розпач і біда.

Навколо тужать голосно трембіти.

Не заглушити болю у серцях.

Сини найкращі— України діти!

Нам вистояти треба до кінця!

@ М.Яновська

Світлій пам'яті Героя Михайла Сокура.

 

Вже не болить....Вже відболіли рани...
Бабусю жаль...Залишилась сама...
Полинув воїн у обійми мами:
Була останньою для нього ця зима...

А скільки мрій...Залишилися мріями...
Здійснитись у Раю судилось їм.
Смертельним холодом повіяло...
Згадалося дитинство...Рідний дім.


Знайомий ліс і річка Прут,"лазок",
Усмішка мами, сповнена любові...
Безжальна смерть натиснула курок,
Біленький сніг червоним став від крові.

Душа блукає десь поміж зірками:
Хіба вже час? Тридцять чотири тільки...
Вже не болить...Уже в обіймах мами.
Та на годиннику життя спинились стрілки...
Автор Л.Голіней -Іванюк.