БАЛАБАН Михайло Михайлович
БАЛАБАН МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ народився 8 жовтня 1993 року в селищі Ланчин.
1999-2011р.р. навчався в Ланчинській ЗОСШ I-IIIст.
Після закінчення щколи навчався в Отинійському ліцеї енергетичних технологій, де здобув професію електрика. Ще в юнацькому віці він заповнив заявку для виїзду в США. У 2013 році отримав листа з позитивним результатом для виїзду.
У березні 2014 року він виїхав у США, де працював 5 років.
У 2019 році повернувся в Україну до своїх рідних.
16 березня 2022року отримав повістку з’явитися в ТЦК для проходження медичної комісії, а 21 березня 2022 року був відправлений для проходження навчання у Львові, а потім у Кривому Розі. Потім був закріплений до в/ч А 2777 м. Миколаєва, морська піхота.
Значну частину зі всього часу служби Михайло разом з побратимами провів у найгарячіших точках війни з окупантом… Командир першого гранато-метного відділення взводу вогневої підтримки 1 роти морської піхоти військової частини А2777, молодший сержант Михайло Балабан, добре знав, що таке служити: Україні, своїй родині, кожному з нас.
Воював на Бахмутському, Авдіївському (с.Опитне, с.Очеретне) напрямках.
Він не здався, не зрадив. Маючи проблеми зі здоров’ям, ніколи не жалівся на труднощі, завжди виконував завдання…
Михайло Балабан, позивний «Пух», був душею взводу: доброзичливим, життєрадісним, привітним, щирим.
Своїм позитивом підбадьорював побратимів.
З 1 червня 2023 року був відправлений на великий штурм на Запорізькому напрямку.
На жаль, 16 червня 2023 року в бою за нашу Україну, виявивши мужність та стійкість під час штурму посадки у контактному бою з ворогом, героїчно загинув від кульового поранення
під населеним пунктом Левадне Запорізької області.
Наш захисник з честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народу та державі.
На віки-вічні його ім'я буде вписане в історію нашої громади та України як Героя.
У Михайла залишились брат, мама і тато.
Михайло Балабан з почестями похований у селищі Ланчин.
Спогади двоюрідної сестри Мирослави:
— Михайло любив природу, ліс, річку. Найбільше його хобі — гуляти лісом і водночас збирати гриби. Міша був добрим сином, братом, другом. Він був привітним, щирим, працьовитим..Мав багато друзів, які його поважали за чесність і щирість.
Родина дуже сумує за Михайлом.
Йому назавжди 29…
Пам'яті воїна Балабана Михайла
Йому всього лиш двадцять дев'ять,
А вже зоря його зайшла...
Додому путь сльозами стелять
Хлопчині з нашого села.
Така вже доля в них сьогодні,
Що кращі з кращих йдуть від нас.
Шляхи незнані нам Господні,
Не вибираємо ми час.
Схиляю голову із сумом,
Молитву вимовлю гірку,
У серці біль — пекельним струмом,
Душа у чорному вінку...
Ім'я твоє вплелось у славу
Всіх поколінь, усіх віків,
Герой — звання твоє по праву,
Хоч, певно, жити ще хотів.
Горять криваві зоряниці
І липи завтра зацвітуть...
У час п'янкої полуниці
Герої у безсмертя йдуть!
Слава тобі, воїне!
Автор Богдан Іваночко
Чотириста сімдесят дев'ятий день великої війни
Пам'яті воїна Балабана Михайла
Здригнулись гори від важкої втрати-
Небо заплакало дощем холодним влітку.
І важко так, коли хоронить сина мати,
Бо чорний ворон на крилі приніс гіркую звістку.
Душа піднялась Ангелом у небо синє.
Чому так сталося? Тобі б ще жити й жити,
Земля покрита пухом тополиним,
Та ти по ньому вже не зможеш походити.
Бо від сьогодні ти крилатий Воїн,
На рідних споглядатимеш із неба.
Та смерть твою сприйнять не хоче розум,
А Богові, мабуть, найкращих треба.
Вмить перекреслила мрії війна.
Тобі , ГЕРОЮ, ще б сім'ю створити...
Знову у рО'зквіті обірване життя...
Назавжди серця рідних сумом оповиті.
Незламний, мужній, щирий, справжній.
Із поглядом ясним, що в душу заглядає.
Присязі вірним був, не зрадив:
Останній бій...Й на небі побратим стрічає.
Навіки двадцять дев'ять, воїне, тобі
В червневий день померкло все навкруг:
Як мало ти прожив на цій землі...
Із Богом спочивай, наш мужній ПУХ.
Автор: Любов Голіней
