ВИБРАНСЬКИЙ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ народився 1 травня 1982 року у с.Качурівка  Одеської області.

Навчався у середній загальноосвітній школі.

Після закінчення школи, навчаючись у професійно-технічному училищі в м. Подільську, здобув професію електрика. Після закінчення профтехучилища був призваний в армію. Після демобілізації одружився і переїхав у селище Ланчин.

 Любив ліс, гори та природу. Часто ходив на полювання.

Підростали діти, і потрібно було утримувати сім’ю. Володимир поїхав працювати за кордон.
Після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, Володимир повернувся додому і приєднався до лав захисників.

Спочатку був учасником  територіальної оборони селища Ланчин, а в березні  2022 року вирушив обороняти Київщину. Згодом був мобілізований до лав Державної прикордонної служби України.

Володимир  був рішучим і товариським, життєрадісним, авторитетним серед побратимів, надзвичайно щирим і чесним, завжди боровся за правду, а ще люблячим чоловіком і батьком трьох дітей. Завжди допомогав у скрутних ситуаціях.

Вибранський Володимир до останнього подиху був вірним військовій присязі, непохитно стоячи на захисті територіальної цілісності та суверенності нашої держави.

Прикордонник Володимир Вибранський, позивний «Одеса», ціною власного життя захищав нашу землю від рук агресора та окупанта і загинув 29 січня 2023 року в бою з окупантами поблизу міста Соледар на Донеччині.

Поховали воїна у селищі Ланчин.

У Володимира залишилось троє дітей і дружина.

Йому назавжди   40… 

УКАЗом  ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №253/2023 «Про відзначення державними нагородами України за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народу» Володимир  Олександович Вибранський  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.

Інформацію взято з книги "З  ВІРОЮ  В  СЕРЦІ…" автор Марія ПОПОВИЧ

           Зі спогадів дружини Володимира Вибранського:

«Володимир був добрим, турботливим батьком, з яким завжди було весело. Сім’єю ми ходили в похід у гори, купатися у річці Прут. Володимир любив рибалити. Мав багато друзів, які також не можуть повірити, що Володя загинув. Такого рідного, чуйного тата  дуже не вистачає. Діти сумують, але ми віримо, що він нас бачить з небес і нам допомагає.»

Пам’яті Володимира Вибранського

То не дощ весняний — небо плаче...

На труну упали жменьки глини,

Погляди стужавілі дитячі

Обійняли таткову могилу.

Щирий батько, воїн мужній, славний...

Молода вдова, немов билина,

Вірила, надіялась недавно,

Що живий коханий, не загинув.

На Донбасі, ген під Соледаром,

Молоде життя навік погасло.

Кров козацька не пролита даром —

" Перемога!" — українське гасло.

Не дожив, не долюбив...

— Ой, сину!

Заридала тяжко сива мати...

Доброволець впав за Україну.

Про героїв будуть пам’ятати.

Автор Марія Яновська

                            ***

Ти народився в сонячній Одесі,

Де тепле море, стиглий виноград

Щасливим був, де гори, Прут, смереки,

Та обірвав життя кривавий Соледар.

Ти кинувся назад: у саме пекло,

Бо там пораненим лишився побратим.

Дивився мужньо в очі смерті:

Залишився в боЮ навіки разом з ним.

Сховалось сонце, захитався світ:

Роки прожиті пропливли перед очима.

І мужній воїн впав на білий сніг:

Життя із кров'ю витікало по краплині.

Я сина так хотів благословити,

На випускному з донечкою зтанцювати вальс,

Згадав найменшу... Діти, мої діти

Пробачте, що не буде тата в вас.

Будь сильна, Олю, та молись за мене,

Я знаю, як мене  чекала ти .

Та вірю, що загинув недаремно,

І Бог почує наші молитви

Два місяці чекання й болю:

Всі вірили, що ти живий.

Ти ж обіцяв вернутися, Володю.

Розбиті вщент ілюзії надій.

Душею щирий, золоті мав руки,

Найкращий тато, чоловік та син

Як жити далі? Огорта розпука.

Життя без тебе, мов гіркий полин.

Та за законами війни страшної:

Ідуть найкращі, сильні ,молоді.

Таким був ти-незламний мужній воїн.

А зараз Ангел, що вернувся на щиті.

Автор: Любов Голіней