Фото без опису

Розвіяв час, немов полову,

Літа – в корзині забуття,

І хилить вік мене додолу,

У карти днів програв життя.

Ось так лірично і водночас по-філософськи оцінював себе письменник Василь Довірак (1934-1994), вихідець із селища Печеніжина на Коломийщині, викладача Коломийського механіко-технологічного коледжу.

У 1960-ті роки він заявив про себе на сторінках періодики – і районної, й обласної, і республіканської. А потім, не з власної волі, надовго замовк, залишившись на самоті зі своїми болями і тривогами…

Пройшло чи мало років і його ім’я знову з’явилося на сторінках газет, а у 1993 році у коломийському видавництві «Світ» вийшла його перша збірка «Кров і квіти». Радіючи з її появи, а водночас і ніби передчуваючи щось недобре, Василь Довірак квапився видрукувати й іншу свою книгу, куди увійшли його спроби у художній прозі, а також публіцистика. Передчуття не були марними, і цього життєрадісного чоловіка, який сягнув за півстоліття віку, не стало. В руках він ще встиг потримати коректурні відбитки нової книги «На вістрі долі». Ця книга відтворює події трагічного післявоєнного десятиліття на Україні, відображає боротьбу українців проти московських загарбників.

19 лютого в Ланчинській міській бібліотеці представлено виставку одного автора «Живий у слові поміж нас», присвячену 90-ій річниці з дня народження Василя Довірака,