Фото без описуЗгідно ч.1 ст.28 Цивільного кодексу України, фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

Відповідно до чинного законодавства особа, яка змінила прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє попереднє дошлюбне прізвище.

Шлюб між подружжям може бути припинено внаслідок його розірвання органами державної реєстрації актів цивільного стану або на підставі рішення суду за спільною заявою подружжя або за заявою одного із подружжя.

У разі розірвання шлюбу в органах ДРАЦС питання відновлення дошлюбного прізвища вирішується при державному розірванні шлюбу.

Відповідно до статей 106- 107 Сімейного кодексу України шлюб розривається органом державної реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою подружжя, яке немає дітей та за заявою одного із подружжя, якщо другий із подружжя визнаний безвісно відсутнім, або недієздатним. В інших випадках шлюб розривається в судовому порядку.

Орган державної реєстрації актів цивільного стану складає актовий запис про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу.

Статтею 113 Сімейного кодексу України, передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Таким чином, вирішення судом питання про прізвище, яке бажає мати той з подружжя, який змінював його під час державної реєстрації шлюбу, залежить від зазначення відповідних вимог у поданих до суду заяві або позові.

У разі, якщо питання про вибір прізвища не буде предметом розгляду суду, це призведе до необхідності повторного звернення особи та ухвалення судом додаткового рішення.

З огляду на викладене та з метою належної реалізації прав громадян, звертаємо увагу на необхідність відображення в заявах та позовах до суду інформації про вибір особою прізвища після розірвання шлюбу.

Порядок зміни прізвища органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року за №2398VI, державну реєстрацію зміни прізвища проводить відповідний орган державної реєстрації актів цивільного стану за заявою фізичної особи за місцем її проживання за наявності в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану відповідних актових записів цивільного стану та відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян. Механізм прийняття та розгляду заяв про зміну прізвища фізичних осіб — громадян України визначено в Порядку розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 за №915 (із змінами та доповненнями, далі порядок). Щоб повернути собі колишнє прізвище, після розірвання шлюбу в органах ДРАЦС відповідно до статей 106- 107 Сімейного кодексу України зацікавлена особа повинна звернутися в ДРАЦС і написати заяву, щодо свого наміру повернути прізвище, яке він або вона носила до шлюбу.

Які необхідні документи для зміни прізвища:

  • Письмова заява про повернення дошлюбного прізвища після розлучення;
  • Документи, доступні для перевірки: рішення суду про розірвання шлюбу, де зазначено про бажання відновити дошлюбне прізвище після розірвання шлюбу або свідоцтво про розірвання шлюбу;
  • фотокартка;
  • квитанція про сплату державного мита (крім випадків звільнення заявника від сплати державного мита) − у розмірі 0,3 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (5 грн. 10 копійок) та 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян − при повторній зміні прізвища (51 грн.) відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".