УКРАЇНСЬКИЙ ТРАДИЦІЙНИЙ ОДЯГ

У національному одязі кожної країни відображена національна свідомість нації, її естетичний ідеал, прагнення та цінності. В цьому сенсі український національний костюм є багатогранним явищем. В його образі поєднані такі риси, як слов’янська душа, східна любов до яскравих кольорів та західна нотка витонченої елегантності.

16 березня в Ланчинській міській бібліотеці для дорослих відбулося засідання гуртка знавців традиційного одягу та предметів вжитку. Любов Дутчак розповіла про певні основні елементи українського народного вбрання, що були сформовані ще в княжі часи. Одяг українців залежав від    місця проживання та матеріального становища населення. Одяг поділявся   на святковий і буденний, зимовий і літній. Сукно для одягу було дорогим, полотно робили в домашніх умовах. Після перегляду презентації Любов Василівна наголосила, що традиційний одяг гуцулів відрізнявся в кожному регіоні не лише кольорами, оздобленням, але й назвами. Чоловічі штани, наприклад, на Прикарпатті називали «гачі»,  «наговиці» або «шаравари». А верхня хутряна безрукавка гуцулів носила назву -  «кептар».

Українське народне вбрання доповнює взуття - як чоловіче, так і жіноче, виготовлене зі шкіри, яку спочатку не шили, а закладали  складками, морщили, прив'язували до ніг довгою мотузкою. Звідси й назва - морщенцi, постоли, ходаки. Шкіряне взуття з високими халявами (чоботи) шили без підборів.  Іноді  каблук  заміняла  невелика  залізна  підківка  на  п'яті.

Доповненням до презентації стала книжкова виставка. Після перегляду одної із книг - «Історія традиційних українських прикрас» присутні дізналися про різні види нагрудних жіночих прикрас, сережок, перстнів. Всі прикраси мали не тільки художньо-естетичний сенс, але і зберігали своєрідний код нації.

До старовинного знаряддя селянського домашнього вжитку відноситься: рубель (пранник) – вузька дерев’яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання (прасування) білизни; макітра – конусоподібний посуд, виготовлений із випаленої глини, для сходження тіста або для перетирання маку макогоном чи подрібнення інших харчових продуктів; чавун (чавунець) – посудина, горщик із чавуна; праска або залізко – елемент побутової техніки для вирівнювання складок і заминів на одягу; прядка – призначений для ручного прядіння домашній верстат, який приводиться в рух ножним або ручним приводом; коромисло – дугоподібна, частіше, дерев’яна палиця для ручного перенесення вантажу із зарубками або гачками на кінцях, за які і зачіплюється відра та інший вантаж.

 Проєкт «Етнокав’ярня «Скарбниця ідей та традицій» виконується випускницями Академії Жіночого Лідерства, яка реалізується Українським Жіночим Фондом в партнерстві з Національним Демократичним Інститутом Міжнародних Відносин (NDI) в рамках програми «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність (DOBRE)». Ланчинська селищна рада є партнером програми DOBRE, яка реалізується консорціумом організацій на чолі з організацією Всесвітні Громади (Global Communities) й фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).