150 років від дня народження Леся Мартовича

«ХОЧА  ТЯГАР  ЩОДНЯ  ВІН  НІС  ВАЖКИЙ,

НЕ  ЗНАВ  МАРТОВИЧ  Й  ДУМАТИ  НЕ МІГ,

ЩО  ЖИТИМЕ  В  ВІКАХ  ПРО  НЬОГО  СПОГАД»

   12 лютого виповнюється 150 років від дня народження Леся Мартовича (1871–1916), українського письменника і громадсько-культурного діяча. Доктор права (закінчив Львівський університет; щоправда, диплом доктора прав здобув лише за два роки до смерті); працював помічником адвоката в містечках Галичини.

    Ланчинська міська бібліотека для дорослих підготувала біографічно-літературну подорож. Переглянувши даний матеріал ми помандруємо стежками письменника і серцем торкнемося його творчості, дізнаємося, що Лесь Мартович брав активну участь у селянському русі, був членом української радикальної партії. Редагував газети «Хлібороб», «Громадський голос». Літературну діяльність почав з віршів у 1889 році. Перше оповідання опублікував на кошти Василя Стефаника у Чернівцях (письменники були однолітками і товаришували). «Мала» проза Мартовича представлена новелами, оповіданнями і нарисами, пройнятими то добродушним гумором, то дошкульною іронією, їдким сарказмом. «Мартович надзвичайно пильний спостерігач галицького народу, – відзначав Іван Франко, – причому він обдарований неабияким гумористичним талантом. Як ніхто інший, уміє він відмітити в житті нашого народу ту іронію фактів, яка змушує людину цілу свою поведінку виявляти в зовсім іншому світлі, ніж вона є насправді. До того ж його стиль наскрізь оригінальний, легкий і далекий від будь-якого шаблону». Письменник виступав і з публіцистичними статтями. Написав правознавчу працю «Реформи подружнього закону». У 1966 році засновано літературно-меморіальний музей Леся Мартовича у с. Торговиці Городенківського району, де у родині селянина-бідняка й народився письменник.

Твори Леся Мартовича заговорили до народу його ж мовою, розповіли про страждання простого люду, бо  були закликом до усвідомлення людської гідності, власної гордості. «Не для слави, а для людей…», - ці слова є не лише епіграфом до одного з його творів, а й девізом всього життя відомого письменника.