Фото без описуУкраїно! Ти-моя молитва, 

Ти моя розпука вікова…

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

В.Симоненко

 

8 січня виповнюється 85 років від дня народження В.Симоненка. Йому судилось вийти на українську літературну ниву в буремну добу хрущовської відлиги. Серед українських шестидесятників він відзначався надзвичайною громадянською мужністю,безкомпромісністю і патріотизмом.

На початку шести десятих років В.Симоненко входить у коло київської опозиції інтелігенції, бере активну участь в роботі комісії, що займалася розшуком місць таємного поховання жертв сталінських репресій. Він став одним із авторів Меморандуму до Київської міської ради з вимогою оприлюднити ці скорботні місця та перетворити їх у національні меморіали, що не сподобалося владі. Крім того, на Заході почали видавати твори поета ненадруковані в Україні.

Тоталітарний режим завдав поету жорстокого фізичного удару, після якого він важко хворів… В1963 році Україна прощалася з митцем.

В.Симоненко - поет, який усе життя йшов до Храму справжньої літератури, до себе, до України, до істини. Майже кожен його вірш - про Україну, про рідну матір, про безрадісне життя простого народу. Він неначе відчував у своїх жилах кров усіх попередніх поколінь, яким не дали права сказати правду. Тому слово його сконцентрувало в собі таку потужну енергію любові і ненависті.

Різка критика лунає вже у ранній студентській ліриці поета. Особливо яскраві шедеври «47 рік» і «Брама». «47 рік» - перша чесна згадка про третій Голодомор. Юний автор належно оцінює тогочасну соцреалістичну літературу, яка служила загарбницькій владі, не помічаючи геноциду проти свого народу:

Я не забув мужицькі очі хмурі

Обличчя матерів налякані, тривожні,

Коли писали ви, продажні шкури,

Про їх життя щасливе і заможне.

За поетового життя побачила світ лише одна збірка «Тиша і грім» (1962). Інші збірки вийшли після смерті за сприяння друзів, хоч понівечені і спотворені цензурою.

Однак ніщо не могло вбити народну любов до митця. Його вперто читали , ризикуючи свободою, переписували і розповсюджували захалявні твори. Тільки в 1981р. вийшла перша збірка «Лебеді материнства».

1995р. В.Симоненку присуджено Державну премію України ім.Т.Шевченка.

У Добротівській бібліотеці працівники організували книжкову виставку «Народ мій є! Народе мій завжди буде!», присвячена життєвому  шляху та творчості В.Симоненка.