ЛІТЕРАТУРНИЙ ВЕЧІР «ОПРИШОК КАРПАТ»
«Люди! Я для вас
Своє серце виспівав…» -
літературний вечір під такою назвою відбувся в Ланчинській міській бібліотеці для дорослих з нагоди 75-річчя від дня народження Степана Григоровича Пушика – видатного письменника, дослідника української старовини.
В ошатній читальній залі, прикрашеній українськими вишивками, широко розгорнута виставка творів Степана Пушика. Учасники святкового дійства – учні Ланчинського ліцею ім. Юрія Шкрумеляка з учителем української мови і літератури Ганною Казюк, представники відділів освіти та культури ОТГ: Андрій Микитин, Михайло Іванішак.
Завідувач бібліотеки Марія Попович, розпочинаючи літературну імпрезу, відзначає, що 26 січня 2019-го було знаковою подією у життєвій долі Степана Пушика: цього дня йому могло б виповнитися 75 років. Та, на превеликий жаль, він несподівано відійшов 14.08.2018 року у далекі світи… Але зосталися його десятки книг, монументальний шеститомик в семи книгах і багато-багато рукописів, які належить упорядкувати і видати у світ.
Учасники вечора хвилиною мовчання вшановують пам'ять видатного українця Степана Пушика.
Далі Марія Попович сторінку за сторінкою гортає яскраву книгу життя і творчості Опришка Карпат. Саме так назвав Степана Пушика голова обласної письменницької організації Євген Баран. Звучить одна з найкращих його пісень – «Любисток» - музику до якої написав композитор Богдан Юрків. До глибини душі проймають слова:
Полонина, полонина,
Ловить зорі, сині зорі…
А гуцулка полонила
Юне серце в Чорногорі…
Як це неймовірно прекрасно, як проникливо, як магічно хвилююче!
Більше двох сотень поетичних текстів лягли на музику найвідоміших композиторів. Серед них такі відомі митці, як О. Білаш, В. Івасюк, О. Гавриш, М.Гаденко, син Тарас. Так, Степан Пушик – співець гір наших, співець кохання!
«І такої гірської стихії під іменем Пушик, - як влучно сказав Євген Баран, - ми довго не матимемо, якщо взагалі такі люди ще здатні в нас народитися…»
Бібліотекарі Любов Дутчак та Любов Щербатюк натхненно читають поетичні шедеври митця. І хоча у творчому ужинку Степана Пушика з десяток поетичних збірок, чотири збірки дитячих віршів, два романи, повісті, п’єси, книги оповідань і новел, літературознавчі, фольклорні, краєзнавчі дослідження, нариси, есе, все одно найглибшою і найгрунтовнішою працею свого життя він вважав «Бусову книгу», якій віддав сорок років, бо це – історична розвідка про долітописну добу праукраїнців. «Це унікальний твір, – наголосила ведуча, - в нашій національній етнокультурі та літературі, який несе в собі своєрідне розшифрування: що значить «святий вечір» (святовіт), коли і звідки почався «Борис – Славута» (Бористен), як пояснити такі поняття, як «Триголов», «Вій», «Буняк», «Мамай»…»
Учитель Ганна Казюк поділилася спогадами про свого учителя та давнього друга ланчинців. Адже в нашому селищі – багато прихильників таланту Пушика, безліч читачів його книг. Що цікаво: письменник залишив історичну розвідку про походження назви селища Ланчин. А в 2012 році він побував у тоді ще Ланчинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів на уроці літератури рідного краю у 9 класі за його повістю-есе «Блискавиці б’ють у найвищі дерева» про життя і творчість незабутнього Володимира Івасюка. Зустріч із старшокласниками, директорами шкіл Надвірнянського району зостанеться у всіх на найтонших струнах пам’яті. Адже це була щира сповідь перед тими, хто любив письменника і кого він любив.
Степан Пушик надбав десятки унікальних фольклорних зразків – усе це багатство ще чекає на свого видавця!
І сьогодні ми щиро дякуємо Богу, що подарував Прикарпаттю, Україні Степана Григоровича Пушика, котрий любив усіх нас, любив Україну і у своєму останньому публічному виступі заявив: «Любіть живих!». Воістину ці слова – письменницький заповіт людини, котра могла з гордістю ствердити:
Жив-творив у підлий час,
І як міг, так висловивсь.
Люди! Люди! Я для вас
Своє серце виспівав.
