ПОЕТИЧНА ГОДИНА «ЗАГЛЯНЬ У ПОЕЗІЇ ЧИСТЕ ВІКНО!»
ПОЕТИЧНА ГОДИНА
«ЗАГЛЯНЬ У ПОЕЗІЇ ЧИСТЕ ВІКНО!»
Саме такими ніжними словами розпочала творчу поетичну годину «Поезії не змовкне джерело» у Ланчинському ліцеї ім. Ю.Шкрумеляка, приурочену до Всесвітнього дня поезії, Марія Попович, завідувач міської бібліотеки для дорослих.
Таких мистецьких свят уже було проведено сила-силенна, але це було особливим: великий і вічний, повний таїни і принад, чудовий і неповторний світ поезії, його загадкове й чисте вікно привідкрила Марія Іванівна юним слухачам і їх наставникам, запросивши на свято поетів-земляків, наших учасників: ланчинців Марію Яновську та Анатолія Любецького, а також заочно познайомила з поетесою з Добротова Надією Кметюк, яка нині живе в Коломиї.
Марія Яновська та її перша збірка «Квіти кохання» - це була мить поетичного відкриття! Всі присутні пройнялися глибинними чарами її поезій: присвят найдорожчим людям, світлих одкровень у любові до рідного краю, до наймиліших серцю куточків Ланчина, палкої любові до рідної мови.
Так, поетеса Марія Яновська – справжній чарівник, а тому вміє сказатим звичайнісінькими словами дуже-дуже багато. Це добре і тонко відчули наші читці під орудою Олесі Василівни Іваночко, вчителя української мови та літератури ліцею. Отож подружіть з поезією Марії Яновської, дорогі ланчинці і добротівчани, відкрийте для себе магічну силу її поетичного слова.
Творчістю пані Марії щиро захоплений і голова нашої об’єднаної територіальної громади Володимир Попович, назвавши її вірші звучанням нашої душі. А душа не буває німою! Володимир Васильович звернувся з пристрасним словом до учнів і педагогів, а разом з тим, і до всіх нас, нагадавши, що кожна людина, рід, село чи місто мають свою історію, відчуття ж цієї історії – найперша ознака культури, інтелекту люди її патріотизму. Тому кожному треба знати свою історію, традиції, звичаї, збирати по перлині і передавати нащадкам те, що залишили нам у спадок діди і прадіди. А втім, ми й самі – творці історії, поети-ланчинці, творчі особистості, які присутні на зустрічі, хай збагатять наш духовний світ, хай відчинять це пречисте вікно у світ слова, спонукають вже до нових звершень, успіхів, дерзань.
Гострим болем і радістю, синівською любов’ю до України пройнята творчість Анатолія Любецького. Складні поетичні всесвіти його розкрила нам Марія Попович, наголосивши, що поезія для нього – сенс життя, засіб вираження свого я, відгук серця на радощі й болі буття.
Автор має майже триста віршів, окремі з них уже були опубліковані в різних періодичних виданнях, а тепер він готує видання свою першу збірку. Але поезію не можна переказати, бо це те – що між словами. І тому, найбільшу втіху мали учасники зустрічі, коли вірші читали самі поети. І це справді було неповторно, це був «якийсь безсмертний дотик до душі»!
Найбільш зворушливою на святі була презентована Марією Попович (завідувач бібліотекою) творчість поетеси трагічної долі, скорботного янгола української поезії – Надії Кметюк. Воістину її вірші – голос совісті і честі, а декламували їх, артистично й довершено, Любов Дутчак, Олеся Іваночко та Яна Дімнич.
Причастися, читачу, віршами Надії Кметюк, відчини завісу у розмаїтий світ її збірок «Божі очі», «Аве Марія», «Молитви Надії» та «Повертайтеся живими».
Кінцевий акорд свята прозвучав велично й урочисто: вірш десятикласниці Ірини Шкрумеляк схвилював усіх, як і ніжна мелодія скрипки випускниці ліцею Оксани Горганюк та пісні про Ланчин, що написав композитор Микола Ведмедеря на слова Марії Яновської.
Тож нехай світле поетичне слово наших земляків буде величне й високе, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна!
Присутні уклінно вдячні органі-заторам поетичної стрічі за подаровані миті радості й відпочинку, осяяння і щастя!
