«Українцем я зовуся, й тою назвою горджуся!»

Сьогодні, 18 квітня, минає 129 років з Дня народження українського журналіста, поета, перекладача дитячого письменника, січового стрільця, автора творів про визвольну боротьбу УСС-УГА, уродженця селища Ланчин Юрія Андрійовича Шкрумеляка.

Юрій Шкрумеляк автор понад 30 книг для дітей, найвідоміші «Юрза-Мурза», «Записки Івася Крілика», «Стрілець Невмираха», «Мова віків», «Історії України для дітей», численних перекладів світової класики, пристосованих для малого читача.

Окремими виданнями також вийшли збірка поезій «Авлева жертва», повісті «Вогні з полонин» , «Високі гори та низини», поетичні збірки «Сопілка співає», «Співай, Верховино» та інші. Літературні псевдоніми: І.Сорокатий, Гнотик, Максим Цимбала, Юра Ігорків, Ігор, Олекса Залужний, О.Підгірський.

1945 був засуджений на 10 років ув'язнення, покарання відбував у Печорських таборах. У 1956 реабілітований.

Юрій Шкрумеляк, який пройшов більшовицьке пекло, і сьогодні актуальний. Про це засвідчують його «Вертепи» для 5-и; 8-и; 10-и пастушків, які у час Різдвяних свят стали традиційними у Ланчині, Красній, Добротові, Саджавці, Білих і Чорних Ославах, Делятині.

Його земне життя скінчилося у давньому Львові 20 листопада 1965 року, поховали поета на Личаківському цвинтарі.

Його родина – це вся Україна. Він став смолоскипом для друзів, Січового Стрілецтва «Чети крилатих», що посилає сяйво у далекі світи і зігріває серця у душу бійців з комуно-московською ордою. За його піснями, думами й поезією можна б вивчати географію і хронологію Стрілецького руху.

Людська пам`ять – свята, вдячна й незнищенна, у ній збережеться живий образ Юрія Шкрумеляка, якого знала вся Галичина, Січове товариство. Він залишиться з нами назавжди!

Ім’ям відомого ланчинця названо ліцей, де він навчався. Парк Юрія Шкрумеляка став улюбленим місцем відпочинку жителів Ланчина та окрасою селища, місцем проведення урочистих заходів та ярмарків.

Пишаємося талановитим земляком,  пам’ятаємо Юрія Шкрумеляка, який залишив прийдешнім поколінням безцінний дар — «Слово української дитини»: «Українцем я зовуся, й тою назвою горджуся!»Фото без опису