«РІКИ НЕЗМІННО ТЕЧУТЬ ДОДОМУ…»
«Ну що б, здавалося слова?
Слова та й голос – Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть між люди!»
Т.Шевченко
21 березня за рішенням 30 сесії генеральної конференції ЮНЕСКО був призначений Всесвітній день поезії. Це свято відзначається з 1999 року. Представники ЮНЕСКО вважають, що поезія була і залишається найважливішою частиною сучасного мистецтва. Вона формує громадську думку і в той же час передає внутрішні переживання як самого автора, так і читачів. Тому людство повинно навчитися цінувати поетичні рядки і знаходити в них справжнє багатство. Поезія допомагає нам жити. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами. Заохочення поетичної творчості, її поширення та перекладу — це ще один із чинників сприяння культурному різноманіттю, життєво важливе джерело натхнення, відроджуване живою єдністю поета в багатогранних проявах його творчості. Поезія – це мистецтво, що відтворює життя, вірує у правду і любов, радощі і страждання, зустрічі і розлуки, тому вона, поезія – житиме вічно!
У житті все починається з чогось: річечка зі струмочка, дерево із коріння. Так і в поезії. Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Василь Стус, Олександр Олесь, Дмитро Павличко, Володимир Сосюра, Борис Олійник, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко… – ці імена входять в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця. Кожний знаходить в них щось своє, близьке і зрозуміле.
Ланчинська міська бібліотека для дорослих приєдналася до марафону під час Національного тижня читання поезії, який проходить з 16 по 24 березня 2024 року з ініціативи команда Українського інституту книги. Розпочинає марафон читання провідний методист КЗК «Центр культури і дозвілля» Марія Попович віршем Іванни Мошури-Долі «Ніхто не вірив, що прийде війна…».
Продовжили марафон з власними віршами наші талановиті земляки: Богдан Іваночко «І нам довелось…» і «Я бачив сонце в різних далях…», Марія Яновська «Як хочеться проснутись без війни» і «Куди ж, скажіть, тепер йому іти?», Ганна Дем’янчук «Прощання з героєм», Іванна Мошура-Доля «Герої в Небі, варвари – в землі!..», а також Костянтин Іваночко з віршем військового Гаріка Бірча «Моя Україна» та Олег Усин з віршем Богдана Іваночка «Я повернусь…».
Тиждень поезії в Україні відбувається вперше, і це гарна можливість відзначити роль поетів і поетичного слова в культурі, особливо під час війни, адже поезія як форма літератури реагує на події найпершою. Культура є особливо важливою в час кризи, зокрема, в час війни і жорстоких випробувань.
Цей тиждень присвячений Поезії, як камертонові наших почуттів. Гасло тижня читання поезії – «Ріки незмінно течуть додому» – це про міцні зв’язки з батьківщиною, попри відстані. Нехай читання поезії розрадить і підтримає українців, які через війну росії проти України втратили свої домівки, змушені були переїхати в інший регіон країни чи за кордон. Україна – це наш спільний дім, тепло якого дає сили і жити, і боротися за перемогу.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!
