Гіменолепідоз, що важливо знати
Гіменолепідоз - захворювання, що викликається карликовим ціп’яком, який відноситься до класу цестод (стрічкові черви), та характеризується порушенням травної та нервової систем. Захворювання розповсюджене майже повсюдно. Основним джерелом є хвора людина.
В навколишньому середовищі яйця карликового ціп’яка швидко гинуть при висушуванні та високих температурах. При кімнатній температурі вони зберігають свою життєздатність 3-4 доби, у воді при температурі 18-20 градусів - до 35 діб. При обробці хлорвмістними засобами на протязі 5-30 хвилин.
Основний механізм передачі - фекально – оральний. Карликовий ціп’як паразитує в тонкому кишківнику людини, у ряді випадків в кишківнику гризунів. Яйця виділяються з випорожненнями хворої людини. При порушенні правил особистої гігієни вони можуть потрапляти на руки, дверні ручки, іграшки, горщики,переноситься руками та мухами на продукти харчування. Через рот яйця потрапляють до кишечника. Там вони звільняються від оболонки та потрапляють до ворсинок, де перетворюються в личинки. Через 4-6 діб личинки руйнують ворсинки та випадають в просвіт кишечника, потім прикріплюються до стінки кишечника та на протязі тижня перетворюються в дорослого ціп’яка.
Яйця можуть потрапляти в просвіт кишечника безпосередньо з члеників ціп’яка, тому в ряді випадків виникає внутрішньокишкове «самозараження», а точніше самозараження (аутосуперінвазія).
Захворювааня іноді минає безсимптомно, проте можливі розлади роботи шлунково-кишкового тракту, діарея, болі в животі, зниження працездатності, стомлюваність, розлади сну, погіршення або втрата апетиту, дратівливість, головні болі, судоми, різке зниження тиску, запаморочення, втрата свідомості, анемія. Зниження ваги. При гіменолепідозі можливе підвищення температури до 380С, в кишечнику розвивається дисбактеріоз. При тривалому періоді гельминтозу порушення функцій органів травлення може привести до виразкової хвороби і патологій печінки. Продукти життєдіяльності паразитуючих істот розносяться організмом, викликаючи алергічні реакції і інтоксикацію. Домішки крові в калових масах і зниження показника гемоглобіну обумовлено механічним пошкодженням епітелію і дрібних капілярів в кишечнику. При наявності таких симптомів без явних захворювань необхідно пройти діагностику на наявність гельмінтів.
Важливе значення як для лікування так і профілактики гіменолепідозу має дотримання вимог як колективної так і індивідуальної гігієни, таких як ретельне миття рук з милом після відвідування туалету і перед їдою, необхідність регулярно коротко стригти нігті, вчасно змінювати нижню білизну і її ретельно прати і прасувати, проводити вологе прибирання в приміщеннях та боротись з мухами і тарганами.
Для профілактики гіменолепідозу необхідно також обов’язково обстежувати на гельмінтози перед поступленням на роботу працівників освіти та торгівлі, а також дітей перед поступленням в дитячі колективи.
Профілактичні заходи полягають в ранньому виявленні та лікуванні хворих гіменолепідозом, а також обстеженні усих членів родини. Якщо діти відвідують організовані колективи, заходи повинні проводитися одночасно в колективі та сім’ї хворого.
Необхідно дотримуватись правил особистої гігієни Не вживати брудну воду та забруднені продукти харчування, так як паразити в основному потрапляють в організм людини через ротову порожнину.
Лікар епідеміолог
Відділення епідеміологічного нагляду
та профілактики інфекційних захворювань
Надвірнянського РВ
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ України» І. Горбаль-Клим’юк
