Сказ (інші назви: (лат. rabies), гідрофобія, тобто водобоязнь) – гостре інфекційне захворювання, що виникає після укусу зараженої тварини, що протікає з важким ураженням нервової системи і закінчується, як правило, смертельним результатом.

Збудник хвороби є нейротропний вірус. Вірус сказу передається головним чином через слину при укусах або обслиненні (вірус міститься в слинних залозах 54 – 90 % собак, що загинули від сказу). У зв’язку з тим, що виділення вірусу зі слиною починається за 8 – 10 діб до появи клінічних ознак хвороби, необхідно, щоб тварини, які покусали людей, упродовж 10 діб утримувались ізольовано, під наглядом ветеринарного лікаря.

Розрізняють два типи сказу: міський (вуличний) сказ, коли захворювання спостерігається в містах і селах, а джерелом збудника інфекції є хворі бродячі собаки й коти, і лісовий сказ - коли інфекція поширюється в природному середовищі, часто на великому лісовому просторі, а джерелом збудника хвороби є дикі м’ясоїдні хижаки (лисиці, вовки, рисі, борсуки, куниці, тхори, песці, єнотовидні собаки) у хворому стані або латентно інфіковані.

На початку хвороби спостерігаються лихоманка, пригнічений стан, свербіж і болі в ділянці укусу, згодом з’являються боязливість, занепокоєння, розлад дихання й ковтання, слинотеча, підвищене рефлекторне збудження й судоми. Під час спроби проковтнути воду розвиваються болісні судоми. Невдовзі відраза до води патологічно нарастає. Хворий галюцинує, іноді лютує, з рота виділяється багато слини.

Сказ у людей, (якщо хвороба перейшла у активну форму), завжди закінчується летально, смерть настає на 2 – 3-тю добу хвороби.

                                     Заходи запобігання сказу

Реєстрація та впорядкування норм утримання в населених пунктах собак, котів і хижих тварин; охорона свійських тварин від нападу хижаків на пасовищах та лісових урочищах; щорічна профілактична вакцинація собак, а в необхідних випадках і котів, проти сказу.

Органи лісового, мисливського господарств, заповідників, охорони навколишнього середовища, зобов’язані систематично обстежувати місця проживання диких тварин.

Щороку в листопаді – січні здійснювати регулювання розмірів популяції лисиць, густота яких у період розмноження не повинна перевищувати 0,5 – 1 голови на 1000 га угідь.

За тваринами неблагополучного на сказ господарства встановлюють постійний ветеринарний нагляд.

Карантинні обмеження з неблагополучного щодо сказу пункту знімають через 2 місяці після останнього випадку захворювання тварин на сказ і виконання всіх передбачених заходів.

          Профілактика сказу у людини

Особам, професійно пов’язаним з ризиком зараження на сказ (собаколови, мисливці – промисловики, ветеринарні працівники та ін.), проводиться курс профілактичної імунізації.

Собаки, коти та інші тварини, які покусали людей або тварин, підлягають негайній доставці власником до найближчого ветеринарного закладу для огляду і карантину під наглядом фахівців протягом 10 днів.

Найкращим превентивним заходом є місцева обробка рани.

Місце укусу потрібно негайно ретельно очистити 20% розчином м’якого медичного мила. Глибокі укушені рани промивають струменем мильної води за допомогою катетера.  Припікання рани або накладання швів не рекомендується!

             Вакцинація проти сказу 

Вакцинопрофілактику починають негайно при:

при всіх укусах, подряпинах, ослиненні шкірних покривів і слизових оболонок, нанесених явно скаженими, підозрілими на сказ або невідомими тваринами;

– при пораненні предметами, забрудненими слиною або мозком скажених або підозрілих на сказ тварин;

– при укусах, ослинення і нанесенні подряпин твариною, якщо вона протягом 10-денного спостереження захворіла, загинула або зникла;

– при укусах дикими гризунами;

– при явному ослиненні або пошкодженні шкірних покривів хворою на сказ людиною.

                       Активну імунізацію починають негайно!

Вакцину вводять внутрішньом’язово по 1 мл 5 разів: у день інфікування, потім на 3, 7, 14 і 28-й день. ВООЗ рекомендує ще і 6-ю ін’єкцію через 90 днів після першої.

Щеплення проти сказу проводять як амбулаторно, так і стаціонарно.

Госпіталізації підлягають: особи з важкими укусами, ті , що проживають у сільській місцевості; прищеплюються повторно; особи, які мають захворювання нервової системи або алергічні захворювання; вагітні, а також особи, щеплені іншими препаратами протягом попередніх двох місяців.

Необхідно, щоб у період вакцинації хворий не перевтомлювався, уникав переохолодження та перегрівання.

Застосування інших вакцин одночасно з антирабічною не допускається! Але в разі необхідності, може бути проведена екстрена профілактика правця!

        Бережіть своє здоровя та здоров’я своїх рідних і  близьких!

 

Лікар епідеміолог

Відділення епідеміологічного нагляду

та профілактики інфекційних захворювань

 Надвірнянського РВ

ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ України»              Л. Клим’юк