Дифтерія та ангіна, яка різниця?

Фото без опису

Відмінність дифтерії від ангіни на попередньому етапі важко вловити, оскільки вони мають однаковий перебіг. Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передачі, яке характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем. Ангіна — це запальний процес в мигдаликах, збудниками якого є бактерії, віруси, грибки.

Обидва захворювання передаються повітряно-крапельним шляхом, при спілкуванні з хворою людиною та предмети побуту, якими вона користувалася.

У чому схожість двох хвороб

Гострий початок.
Больові відчуття в гортані в процесі проковтування.
Озноб.
Отруєння (погіршення апетиту, дискомфорт, нездужання).
Збільшення мигдаликів.
Почервоніння слизової.
Наліт.
Збільшення і біль лімфатичних вузлів.

Незважаючи на схожість, ці хвороби мають певні відмінності.

Під час тонзиліту запальний процес не залишає межі мигдаликів. При дифтерії патологічні зміни спостерігаються в піднебінні, а набряклість здатна поширитися на шийний відділ і груди.
При ангіні наліт на мигдаликах легко усувається. Якщо у пацієнта дифтерія, плівка на слизовій гортані, язику або щік видаляється з зусиллями, а під нею простежуються рани, які кровоточать.
Наліт під час тонзиліту має виражений жовтий відтінок, а при дифтерії він сіро-білий.
У хворих ангіною регулярно спостерігаються інтенсивні больові відчуття в гортані, наростаючі під час їжі або проковтуванні. Дифтерійне ураження зіва відрізняється незначним дискомфортом.
Для дифтерії властиво збільшення лімфатичних вузлів на шиї, а також болючість в процесі промацування.
Коли у пацієнта тонзиліт, температурні показники підвищуються у перші дні захворювання, але після стають в норму. Під час дифтерії температура збільшується незначно, проте кожен день при відсутності відповідного лікування зростає, досягаючи 40⁰С .

Виникає питання, як відрізнити ангіну від дифтерії? За допомогою бак посіву з гортані можна визначити вид збудника захворювання.

Профілактика обох захворювань включає підтримку особистої гігієни, правильного харчування ( воно повинно бути корисним, поживним, містити вітаміни і мінерали ), підвищення рівня імунітету. Єдиний спосіб захиститися від дифтерії та запобігти розвитку небезпечних ускладнень – вакцинація дітей, згідно з календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація дорослих (кожні 10 років). Дітям роблять щеплення вакциною АКДП у 2, 4 та 6 місяців. У 18 місяців проводиться ревакцинація, згодом ревакцинацію проводять у 6 років вакциною АДП, наступну - у 16 років — АДП-М. Дорослі ж повинні ревакцинуватися (вакцинуватися повторно) кожні 10 років. Тобто якщо востаннє ви робили щеплення у 16, то першу ревакцинацію слід зробити у 26 років, другу - в 36 і так далі. Якщо доросла людина або дитина старша 7 років раніше не вакцинувалися від дифтерії і правця, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М – спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя.