Історія установи

2 вересня 1868 року Міністерство освіти дозволило заснувати товариство «Просвіта».  Це стало підставою для скликання першого загального збору. Його організація була доручена конституційному комітету на чолі з професором академічної гімназії Анатолієм Вахнянином.              

     Загальний збір був скликаний 8 грудня 1868 року. На ньому було вирішено створити українську бібліотеку з читальнею і щорічно видавати календар для народу.

  Товариство «Просвіта», яке було організоване в селищі Ланчині в 1904 році  українцем В. Мицком, стало філією Делятинської «Просвіти». Кількість членів у «Просвіті» нараховувала 60 чоловік, мали 8 книжок і 1 газету. Було поставлено 2 вистави. Проте польський уряд подбав, щоб у селищі було більше корчмів. У той час їх  налічувалось аж 5 штук. Та з кожним роком читачів збільшувалося.

     У 1935 році керівником читальні був Мандзюк Максим, книжковий  фонд нараховував 350 примірників книг та 200 читачів. При «Просвіті» цього року активно розвивається драматичний гурток. Першим його керівником був Гуцало, а після нього Пристай.  Силами учасників драматичного гуртка були поставлені такі вистави: «Там де воля кровавим цвітом зацвіла» (про голодомор), «Степовий гість», «Наталка-Полтавка», «Чорноморці», «Безталанна», «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Вефлеємська ніч», «Сватання на Гончарівці», «Тарас Бульба» та інші. Пізніше до приходу радянської влади головою «Просвіти» був Мицко Ілько. У читальні була бібліотека. В той  час було 800 книг. Першим бібліотекарем був Усин Микола. Бібліотека передплачувала періодику. Були такі газети, як «Діло», «Громадський голос», «Тижневик», «Батьківщина», «Народна справа». Для дітей був «Дзвіночок». З альманахів були: «Золотий колос» та «Червона калина».

       У 20-30 роках   активними    учасниками     і    керівником   Просвіти були вчителі Моравецькі. Із приходом більшовицької влади на території селища в 1939 році «Просвіта»  була розігнана і заборонена. 

Після війни, бібліотека в Ланчині була відкрита у 1947 році в приміщенні клубу на другому поверсі. Вона займала дві кімнати і довгий коридор. В одній маленькій кімнаті був дитячий відділ. До 1950 року завідувала бібліотекою Недільченко Параска Іванівна. Її змінила, приїхавши після закінчення Мелітопольського училища, Лобода Марія Іванівна, яка через  півтора року перейшла на посаду завідувача дитячим відділом. З уст Марії Іванівни ми довідалися, що уже на той час в бібліотеці було понад 2500 примірників книг. Бібліотека обслуговувала 280 читачів. Книжковий фонд на той час дуже швидко поповнювався. Книги надходили звідусіль, з усіх видавництв.

Залучити до читання доросле населення було дуже важко. Працівники бібліотеки організовували подвірні обходи у кожну домівку селища. Слід відмітити, що на той час було дуже акуратне, економне та бережливе ставлення до книги. Книг ніхто не рвав, а навпаки, ще й повертали їх реставрованими. Плану, як такого, не було доведено. Працівники бібліотеки старалися залучити до читання більшість населення. При бібліотеці працював пересувний фонд. Завідуючою пересувного фонду була Свідрук Катерина Афанасіївна. Працівники цього фонду виконували роль і обов’язки методистів. Вони їздили по селах і надавали методичну допомогу. Працювати було досить цікаво. Скрізь відчувалася допомога з боку керівництва селища. Працівники бібліотеки спільно з клубними працівниками організовували агітбригади.

      У 1952 році дитяча бібліотека відділилася від дорослої і перейшла у приміщення селищної ради, де знаходиться і зараз, займаючи уже весь будинок.

     У 1953 році приїхали на роботу за направленням Золота Стефанія Миколаївна, яка очолила бібліотеку для дорослих, та Киба Марія Василівна, яка була призначена завідуючою  дитячої бібліотеки. У цьому ж році бібліотеку для дорослих було переведено у приміщення біля клубу. Пізніше, коли ліквідували Ланчинський район, бібліотеку для дорослих перевезли у приміщення військкомату, де знаходиться на даний час. 

  З  1958  року завідуючою читального залу була Гуцуляк Параска Іванівна. В 1973 році на абонементі дорослої бібліотеки стала працювати Цюрак Меланія Іванівна. Бібліотекарі вели плідну роботу, щоб кожен читач селища зміг знайти саме ту книгу, яку він бажав.

 З 1988 року по 2011рік завідувала бібліотекою Цюрак Меланія  Іванівна.              

 З 1989 по 2017  на посаді завідуючої читальним залом працювала Косюк Любов Василівна.

 З 2017 року господинею читального залу є провідний бібліотекар Дутчак Любов Василівна, яка 21 рік працювала на абонементі.

На абонементі з 2017 року працює Попович Наталія Михайлівна.

З 2011 року на посаду завідувача бібліотекою  призначена  Попович Марія Іванівна.

   Для кращого залучення читачів до бібліотеки працівники організовують подвірні обходи, обслуговують книгами інвалідів війни та   репресованих на дому. Бібліотека є центром інформаційного забезпечення всіх потреб читачів. При бібліотеці відкрита кафедра юнацтва, яка   старається задовольняти запити   в питаннях освіти, профорієнтації та професійному вдосконаленню, в пошуках світогляду; в духовному, етичному та естетичному розвитку.

Працівники бібліотеки – завідувач Марія Попович, провідний бібліотекар читального залу Любов Дутчак та бібліотекар абонементу Любов Щербатюк (працює з березня 2018) завжди дбають про естетичний вигляд книгозбірні.