Фото без опису

14 травня минуло 155 років від дня народження Василя Стефаника— видатного українського письменника кінця XIX - початку XX століття, майстра психологічної новели, чия творчість здобула світове визнання та стала вагомою частиною української культурної спадщини.

Імʼя Василя Стефаника нерозривно повʼязане з Покуттям, духовною силою українського села та глибоким художнім осмисленням людської долі. Його твори вражають лаконізмом, емоційною напругою та винятковою правдивістю. У новелах «Камінний хрест», «Новина», «Кленові листки» письменник зумів передати трагізм селянського життя, біль еміграції, соціальну несправедливість і водночас — незламність людського духу.

Василь Стефаник народився 14 травня 1871 року в селі Русів на Покутті, нині територія Снятинської громади, у заможній селянській родині. Навчався у школі в Снятині та гімназіях Коломиї і Дрогобича, де активно долучався до громадського й літературного життя. Згодом вступив на медичний факультет Краківського університету, однак своє життя присвятив літературній творчості та громадській діяльності.

Літературний дебют письменника відбувся у 1897 році, коли в газеті «Праця» були надруковані його перші новели. Стефаник був активним громадсько-політичним діячем, членом Радикальної партії та послом до австрійського парламенту. Його творчість принесла авторові славу тонкого психолога й новатора у жанрі соціально-психологічної новели.

15 травня у Добротівській бібліотеці було створеного книжкову виставку біля якої провідний бібліотекар Микитишин Леся провела літературну мандрівку « Василь Стефаник- майстер новел».