З почестями та шаною зустріли та провели в останню путь Воїна - Ореста ЯНКА

Сьогодні наша громада оповита невимовним смутком і журбою, адже востаннє до дому, в якому провів дитинство повернувся наш земляк Янко Орест Петрович 26.12.1994 р.н. 

Орест став на захист України в найважчий для держави час. Вірний військовій присязі, віддано боронив рідну землю від російських загарбників, виборюючи для нас свободу та право бути українцями. Його юне життя обірвалося  10 березня 2026 року поблизу н.п. Світле Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання. До останнього подиху залишився вірним сином України-неньки.

Цей важкий день об'єднав рідних, друзів, побратимів і всіх односельчан спільним горем - втратою мужнього Героя. Схиливши голови в скорботі і невимовній тузі , віддали шану і честь Воїну, котрий приєднався до війська Набесного . Орест Янко назавжди залишиться у нашій пам'яті. 

Назавжди 31...

💔Світлій пам'яті Героя Ореста Янка🕯️

Там, де гармати розривали спокій,

Та до небес здіймався чорний дим-

Згасло життя ... Зімкнулись очі:

В труні закритій повернувся син...

Тридцять один...Такий ще молодий...

Любив життя... Не встиг його прожити..

А на світлині погляд, мов живий-

...Тобі ще б не одну весну зустріти.

Ти повернувся...Та не так чекали:

Не посміхнешся, не промовиш теплих слів...

Свічки скорботно у вікні палали-

Без тебе світ для рідних спорожнів.

Знайшла душа Героя тихий шлях-

Світить зорею в темряві безкраїй.

Бо не вмирають ті, що йдуть від нас-

Вони любов'ю в серці проростають.

І пам'ять буде жити поміж нами:

В думках, молитві та сльозах гірких,

Бо найдорожче слово в світі -«мамо»

Він ніс у серці, поки бій не стих.

Шлях у безсмертя, в небо голубе-

Такий сценарій написала доля:

-«Твій син-Герой, з небес охоронятиме тебе».-

Шепоче вітер тихим болем...

17.03.2026

Любов Голіней Іванюк