Фото без опису

Письменник, правник і громадський діяч Лесь Мартович народився 12 лютого 1871 року у родині сільського писаря на Івано-Франківщині. Прожив усього 45 років і помер у січні 1916 року на Львівщині.

Він автор 27 оповідань, і його стиль - суміш трагічного з комічним. Власне, як і є воно в нашому житті.

Його творчість яскрава й самобутня, але ми її ще, на жаль, мало знаємо.

Ось деякі цитати з його одного з найяскравіших творів - жартівливої повісті «Забобон»:

«Якби зломилося колесо, то панотець уже би дав добру науку Йванові, як шанувати прикази господаря! Уже навіть прилагодив собі цілу промову на той випадок».

«Є такі люди, щасливі в бога, що для них сповняються іноді найтайніші задушевні бажання».

«Але такий сором йому не вадив. Мав натуру борзо забувати те, що йому немиле».

«Люди казали про нього, що має легку руку. На ділі ж у цілім селі не було ні в кого більшої руки, як у нього. Коли та рука була справді легка, то це було найбільше чудо на світі».

«Але з Славком зробилася тепер велика переміна. Він журився. Гризся й журився тяжко днями й ночами. Що з ним станеться, який кінець буде з того всього? Оці питання блимали завсіди в його голові, а він не находив на них відповіді».

«Тепер же, коли задумував жити сяк-так незалежним життям, вироблював собі той світогляд. Але яке життя — такий світогляд».