“ТА, ЩО ЧУЛА МОЛИТВУ ЗЕМЛІ…”

На світі любові не є забагато!

Заки відійду хотіла б її роздать.

Роздавайте другим і любов і сонце,

Роздавайте, Друзі, заки ляжете спать!

Ольга Дучимінська

(8 червня - 140 років від дня народження української письменниці, вчительки,

етнографа, культурно-громадської діячки Ольги Дучимінської)

8 червня користувачі Ланчинської міської бібліотеки для дорослих мали можливість пізнати важку життєву долю української патріотки, культурно-громадської активістки, народної вчительки, відомої діячки жіночого руху, ініціаторки проведення Свята Матері - Ольги Дучимінської (1883 -1988) та доторкнутися до творчої спадщини письменниці-страдниці, публіцистки.. З нагоди 140-ї річниці з дня її народження, провідний бібліотекар Любов Дутчак підготувала виставку-присвяту «По кременистій дорозі з терновим вінком» та провела літературну годину «Та, що чула молитву землі».

Бібліотекар нагадала, що останні роки письменниця провела саме в Івано-Франківську в Мирослави Антонович - двоюродної сестри Степана Бандери, з якою відбувала ув’язнення і яка опікувалась нею до смерті, оточила її любов ’ю і родинним теплом, хоч була цілком чужою їй людиною. Та і тут постійно тривали цькування, погрози виселення..О. Дучимінська вперше в українській літературі написала про геноцид євреїв ( у 1945 році виходить її повість «Еті», яка не сподобалась новій владі, їй запропонували написати твір про те, як українські націоналісти під час війни нищили євреїв, грабували і убивали своїх людей. Вона відмовилась). Арешт в 66 років (нібито у справі замаху на Я. Галана)... слідство... перебування у в’язниці в одиночній камері (2 роки)... військовий трибунал (вирок- 25 років таборів)... знущання в Сибірських спецтаборах… В 75 напівжива на волі … Самотність … Періодичні безпідставні образи з боку преси… Навішування різних ярликів… Заборона писати та друкуватись… Смерть єдиної дочки Оксани (1972)... Поневіряння…

Все пережилось. Ніщо не зламало. Ніколи не втрачала людської гідності. Ніколи не нарікала на свою долю. А мала би... В останні роки життя письменниця мріяла віднайти всі друковані та рукописні вірші і видати збірку поезій. Не судилось… 24 вересня 1988 року на 106-му році життя Ольга Дучимінська померла. Похована на цвинтарі в с. Чукалівка, біля Івано-Франківська. Реабілітована після смерті – 27 листопада 1992 року. І цього ж таки 1992 року в львівському видавництві “Каменяр” вперше видається (за сприяння Р. Горака) окремою книгою проза письменниці ”Сумний Христос” Доля конфіскованих рукописів невідома. Її творчість відзначається особливою простотою та ритмікою. Стиль поетеси увібрав у себе риси фольклору, зокрема мелодійність народних пісень. Мова її творів багата й яскрава, відчувається тонкий психологізм світосприйняття. Ольга Дучимінська писала вірші і у свої 100 років. Доживаючи віку у чужих людей в Івано-Франківську, письменниця гідно сприймала тернисту долю та була вдячна близьким людям…

Ольга Дучимінська мала стійкі творчі принципи та ніколи не йшла на компроміс з совістю. Жила довго та достойно. Вона писала : “Я люблю людей і ціную себе тим, що я для них зробила. Я люблю людей любити!”

Воістину – то найвеличніша людська Місія…