Фото без опису

Людина є те, що вона творить. Те, як вона це робить, – це Творчість. Те, де вона це робить, – Дім. З великої літери, бо узагальнено, бо саме життя – це Творчість. З Домом трохи по-іншому. Бо можна мешкати в одному місці, а жити зовсім в іншому, точніше, проживати чи переживати. І от такі місця стають просторовим дзеркалом того, хто в них проживає. Часто ці дзеркала мають здатність притягувати і довго не відпускати.

Ці слова про видатного художника, скульптора, поета, уродженця селища Ланчин - Василя Андрушка, якому 22 березня виповнилося 70 років.

З нагоди цієї дати працівники КЗК " Центр культури і дозвілля" : директор КЗК Оксана Гасько , керівник Середньмайданського сільського клубу Христина Михалчук , провідний бібліотекар Ланчинської міської бібліотеки для дорослих Любов Дутчак та провідний методист Марія Попович , яка і є модератором зустрічі з ювіляром, відвідали художню майстерню в Коломиї.

Ця майстерня Василя Андрушка – це сам Василь Андрушко. Хаотична і раціональна водночас, яскрава і світла. Вона, як і сам Андрушко, по-старому по-ланчинськи любить запитувати: «Чи душє на місци?»

Так, переступивши її поріг, ми відчули наші душі на місци. Око не могло охопити все те, що там знаходилося.

Три наскрізні кімнати – як три Андрушкові іпостасі: скульптура, малярство, поезія. У першій – майже суцільна темрява. Тут покояться необроблені майбутні скульптури, станки для роботи по дереву.

Друга кімната – холодні напівсутінки, склад-музей-архів картин, скульптур, ескізів та інше. Старий умивальник, кілька джезв, польська конструктивістська шафа 30-х рр., глиняні горнята.

Третя кімната – сонячно-просвітлена. Апофеоз безладу, царство дрібниць, деталей, уламків, черепків.

З Андрушкових полотен, розвішаних по стінах, проникливо дивляться мадонни й іронічно посміхаються мамаї.

Багато книг, стародавні біблії, сучасна поезія, мистецькі альбоми. У кут забився австрійський рояль, якому під 200 років, ще з віденською лейбою. Він уже не піддається реставрації, тому, як поважний старожил, перебуває тут на заслуженому відпочинку.

Крім рояля, тут живуть ще гітара, домра… Сама люстра чого вартує – перевернуте догори дном корито, в якому ще понад століття тому замішували тісто… Тепер же у нього вкручена енергозберігаюча лампа.

А ще Василь Андрушко показав нам требник 1840 р., виданий у Перемишлі греко-католиками.На стінах і стелі багато павутини. Бо павутина, вважає митець, – це найцінніше в оселі: вона створена не людськими руками, і, загалом, павуків треба шанувати, бо «вони в поганих хатах не водяться»…

Знайомство з майстернею проходило в теплій затишній атмосфері. Ми слухали і насолоджувалися розповідями ювіляра.

Василь Андрушко поділився своїми запасами видати нову збірку поезій та новий каталог картин, скульптур. Зворушливо прозвучав, прочитаний автором вірш, присвячений загиблому Захисникові України Да Вінчі.

Пан Василь здивував нас іще одним своїм талантом - це знання та чудове виконання багатьох народних українських пісень.

Оксана Гасько та Христина Михалчук привітали поета вітальнею піснею.

Наприкінці зустрічі всі разом заспівали "Многая літа" та побажали Василю Андрушка нових творчих задумів та мирного неба.

Панування множинності в майстерні Андрушка є запрошенням до творення цілого. Це елементи майбутнього колажу світу. І тільки від майстерності і залежить, яким цей колаж вийде…

А хто хоче знати (відчути!) більше, їдьте до Андрушка в Коломию