Фото без опису

Українські патріоти не змирилися з поразкою революції 1917-1921 рр. і продовжили боротьбу.

Радикалізацію українського визвольного руху, що спирався на еміграцію та патріотичні кола Західної України, спричинили: трагічна доля українців під польською та радянською владами, втрата віри в традиційні легальні методи боротьби, розчарування західними демократіями.

Як наслідок, українська молодь звернулася до ідеології націоналізму, вбачаючи в ній світоглядну платформу, здатну мобілізувати маси. Виникають такі структури, як Група української національної молоді (1922-1929), Легія українських націоналістів (1925-1929), Союз української націоналістичної молоді (1926-1929). З липня 1920-го діяло найактивніше націоналістичне об’єднання – Українська військова організація (УВО).

Ґрунт для об’єднання зазначених вище націоналістичних сил підготували конференції в Берліні (1927) та Празі (1928). І вже з кінця 1928-го розпочалася підготовка до першого конгресу, на якому мала би утворитися нова політична сила - майбутня Організація українських націоналістів (ОУН).     

Перший Великий Збір ОУН, відомий як Конгрес українських націоналістів, відбувся у Відні 28 січня – 3 лютого 1929-го. В його роботі взяли участь 30 делегатів (16 – уродженці Галичини, 14 – із Наддніпрянщини), завдяки чому форум представляв усі регіони України і мав соборницький характер.

Перше засідання розпочалося 28 січня 1929-го о 10:15. Після обрання президії, затвердження порядку ведення Конгресу й складу різних комісій, були заслухані доповіді «Сучасне становище на українських землях» (Євген Коновалець), «Український націоналізм» (Дмитро Андрієвський), «Державний устрій України» (Дмитро Андрієвський), «Міжнародна політика України» (Зенон Пеленський). Всього на форумі було зачитано 40 доповідей.

Підсумком роботи Конгресу стало проголошення створення ОУН, яка не буде обмежувати свою діяльність конкретною територією, а прагнутиме опанувати всі українські терени, де мешкають українці. ОУН вестиме «політику всеукраїнського державництва» і протистоятиме всім партійним і класовим угрупуванням українства. Кінцева мета організації – Українська Самостійна Соборна Держава.

Провід ОУН очолив Євген Коновалець, заступником став Микола Сціборський, секретарем – Володимир Мартинець.

 

Створення ОУН завершило процес об’єднання націоналістичних груп і організацій в одну українську підпільну визвольну структуру.