Фото без опису

“Боротьба за волю українського народу, за його суверенне державне існування і розквіт стала змістом життя Романа Шухевича — людини виняткового гарту”. Так писав про Шухевича ідеолог ОУН Петро Дужий. Цього дня пішов із життя Роман Шухевич (1907-1950), визначний український політичний, військовий діяч. Головнокомандувач Української Повстанської Армії (УПА), чисельність якої сягала до ста тисяч вояків, голова Генерального секретаріату Української головної визвольної ради (УГВР), голова проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) в Україні.

Важливо розповідати про самого Романа Шухевича, про його рід, чому він так сформувався. З огляду на це можна сформувати його роль у державотворенні. Шухевич зростав у бурхливі роки Першої світової війни та визвольних змагань початку 20 століття. Члени його сім’ї були активними учасниками цих подій. Вагому роль у формуванні майбутнього командира УПА зіграв і Євген Коновалець. Роман часто спілкувався з полковником, коли той винаймав кімнату у його бабусі у Львові.

Шухевич не належав до тих людей, для кого революція та збройна боротьба були єдиним шляхом самореалізації. Він походив з відомої та заможної української родини, був спортсменом та пластуном, отримав гарне виховання і освіту — навчався у Львівській політехніці та консерваторії по класу фортепіано. Про ці факти з його життя згадують доволі рідко, адже вони суперечать його образу радикала, нездатного на компроміси.

Діяльність в підпільній організації, боротьба, участь в експропріаціях, тюрма, концтабір, відвертий виклик окупантам, життя покладене служінню Україні, підпілля, створення армії та цілої підпільної держави, врешті, смерть у бою — основні факти з життя Романа Шухевича.

Свою роль в українському визвольно-революційному русі в період Другої світової війни, Шухевич бачив у консолідації сил ОУН та утвердженні інструменту боротьби за Українську самостійну соборну державу — Української повстанської армії. Завдяки йому український визвольно-революційний рух, спочатку репрезентований лише ОУН, набув загальноукраїнського значення.

Він був геніальним військовим конспіратором. А ще – дуже педантичним. Завжди дотримувався правил, які були для нього основою життя. А також добрим психологом, він міг підібрати ідеальних людей для виконання будь-яких операцій. І обирав таких людей, які не зраджували навіть під тортурами.

Роман Шухевич є прикладом людини, чиї переконання та дії повністю збігалися. Шухевичем керувала свідомість, що боротьба українського народу за свою волю, державну незалежність та соборність є одна й неподільна. Його боротьба мала одну мету — досягти єдиної та незалежної Української Держави. І він робив усе можливе, щоби цього досягти.

 

Сьогодні нам потрібні в країні такі люди, як Шухевич.