Фото без опису

5 березня 1950 року пішов із життя Роман Шухевич (1907-1950), визначний український політичний, військовий діяч. Головнокомандувач Української Повстанської Армії (УПА), чисельність якої сягала до ста тисяч вояків, голова Генерального секретаріату Української головної визвольної ради (УГВР), голова проводу Організації Українських Націоналістів (ОУН) в Україні.

В Ланчинській міській бібліотеці для дорослих організовано тематичну виставку,  присвячену одній із найяскравіших особистостей української історії  .  Представлено книги й публікації про  його основні етапи життя та діяльності.  Також присутні матеріали про побратимів Героя України - Тараса Чупринки і славний рід Шухевичів.

Сім років Роман Шухевич очолював антикомуністичний рух на західноукраїнських землях, який успішно протистояв міці радянських спецслужб.

Роман Шухевич загинув у с. Білогорща Львівської області у бою з підрозділами Внутрішніх військ та УМДБ. На нього полювали близько тисячі солдатів МДБ.  Шухевича хотіли взяти живим, щоб потім публічно судити і привселюдно стратити. Утім, 43-річний генерал-хорунжий не збирався здаватися. У перестрілці він застрелив майора МДБ. Важко поранений автоматною чергою, Роман Шухевич вистрелив собі у скроню.

«Батько лежав на соломі у вишитій сорочці, на правій стороні обличчя було видно слід кулі, а під грудьми було три рани, на голові, поруч із кульовим отвором, – обпалене волосся. Значить, застрелився, подумав я», – згадував син головнокомандувача Юрій Шухевич, на той час уже радянський в’язень, якого привели для впізнання тіла.

Існувала легенда, що тіло Шухевича забальзамували й відправили в Москву. Таким його показали Сталіну. Той наказав тіло спалити, а попіл розсіяти над Збручем. Навіть мертвий Шухевич був страшний для совєтської імперії, а тому не мав права на поховання.