Пам'яті Володимира ШКРУМЕЛЯКА

Володимир Шкрумеляк - діючий військовослужбовець 50 полку Національної гвардії України солдат, старший стрілець 1 відділення 3 стрілецького взводу стрілецької роти (з охорони та оборони об'єкту №68) 1-го стрілецького батальйону  (з охорони та оборони важливих державних об'єктів)  ВЧ 1241 Західного ОТО НГУ.

Шкрумеляк Володимир Юрійович з дочкою Анелею 2010 р.н. - трагічно загинули 24.03.2026 внаслідок удару ворожим БПЛА. 

Загиблі саме поверталися з пологового будинку, де провідували маму і новонародженого сина.

У Володимира залишились дружина Любов з новонародженим сином, дочка Ірина, син Юрій.

Нестерпний зойк і дика порожнеча,
Тепер душа її,то два хрести-душі тягар,
Обійме донечку-частину серця,
Безжально знищив всю сім'ю жорстокий ірод і тиран.

Дві пам'яті,дві долі вже не повернути,
Два щастя вже ступили за межу,
Чи зможе мати витримати горе,
Той дикий біль за втрачену сім'ю?

В обіймах матері горнули діток,
Як захистити крихіток від того зла?
Спинися ,світе,глянь,бо ж помирають діти,
Сьогодні Україна вся в сльозах і краю усьому нема!

Сховалось сонце за бетонні мури,
Кульгава правда йшла руїнами в сльозах,
За що сьогодні так страждає Україна,
Коли закінчиться увесь цей біль і жах?!!!

Автор: Любов Голіней-Іванюк

Багато планів на майбутнє, 
Як і у всіх, хоча й війна. 
Ми йдем вперед і тягнем мрії,
Бо як без них в цей час.. Пітьма.

І він тягнув тихенько мрії,
Сім’я чекала немовля.
Пішов у військо, але вірив,
Що скоро скінчиться війна.
 
У той весняний день звичайний,
Погода гарна і новини.
Спішив в пологовий обняти 
Новонародженого сина.

Була тривога… Місто вило… 
Москаль вже вкотре прагнув крові.
Одна лиш мить… Удар від дрона…
І на асфальті мертві двоє…

Усе скінчилось в одну  мить.
І зупинилися всі мрії.
Вже тіло більше не болить.
Душа до Бога полетіла.

Дочка і батько на асфальті…
А мати з немовлям в руках,
Десь мусить сили в Бога брати,
Щоб жити далі вже без вас…

Присвячується світлій пам’яті Володимира Шкрумеляка та його дочки Анелі невинно

убитих ударом російського дрона 24 березня 2026 року

Автор: Mariana Somko

Пам'яті дівчинки Анелі та її батька Володимира Шкрумеляків, жителів села Добротова,

котрі загинули від ворожого шахеда

Ішли удвох : Анеля з татом,
Ішли, як тисячі людей,
До мами йшли, щоб привітати
У пологовий обласний.

Розмови, усмішки . Завзято
все планували наперед,
Бо став гвардієць знову татом,
Анеля ж няньчити буде.

Та тут тривога!... Ой проклята!
...Вхопили діток матері,-
І в укриття, щоб врятувати
Дітей від лютої війни.

О Боже, Боже, Боже, за що
Караєш смертями дітей?!
...Ішли від мами донька з татом-
Війна їх вбила та й усе...

І жах, і сум, і сльози раптом 
Заповенились між людей 
Вже нерухомі донька з татом-
Війна їх вбила в білий день.

Осиротіло серце в мами
І овдовіло водночас.
Із немовлям отам зосталась
Серед бетону укриття.

...А вдома зачекались діти
І спорожніла раптом хата:
Немає доні й чоловіка
 Одна із дітьми вдова - мати ...

Подай їй , Господи, терпіння,
Зішли, Благий, із неба ласки,
Дай добру долю її дітям,
Бо ми без Тебе - безпорадні.

Щирі співчуття Любі Шкрумеляк( Ломазі)
Автор: Ганна Дем'янчук